Знову чорна звістка в нашій громаді. Знову – біль, який неможливо виміряти.
Ми прощаємося з нашим земляком, захисником України – сержантом КОЧУБЕЄМ Володимиром Івановичем.
Володимир Кочубей народився 18 жовтня 1967 року в селі Райгородок. Закінчив 8 класів місцевої школи, згодом здобув фах механіка в Глухівському технікумі. Пройшов строкову військову службу. Деякий час мешкав і працював у столиці. Потім одружився та переїхав до Мени, де служив у поліції.
Згодом життєва стежина знову привела його до рідного села.
Володимир Кочубей був доброю, світлою людиною зі спокійною вдачею та чуйним серцем. Особливою його віддушиною була риболовля.
20 травня 2024 року Володимир Іванович був призваний на військову службу та став на захист України від російського ворога.
Він служив мужньо й гідно – командиром 1 єгерського відділення 2 єгерського взводу 1 єгерської роти 3 єгерського батальйону 152-ї окремої єгерської бригади. Залишаючись вірним Військовій присязі та Українському народові, сумлінно й самовіддано виконував свій військовий обов’язок.
На жаль, 16 вересня 2024 року стало днем його останнього бою. Володимир Кочубей загинув під час виконання бойового завдання в Покровському районі Донецької області.
Понад рік і три місяці воїн вважався зниклим безвісти. Рідні жили надією, чекали, вірили… Та, на жаль, днями отримали найстрашніше підтвердження.
У захисника залишились батьки, сестра, син.
Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, друзям, побратимам і всім, хто знав Володимира Івановича. Неможливо знайти слова, які зменшили б цей біль…. Світла пам’ять про Героя житиме в наших серцях, у нашій вдячності й молитвах.
Про дату зустрічі Героя на рідній землі та церемонію прощання буде повідомлено додатково.
Вічна пам’ять. Вічна шана. Вічна слава Герою!
