16 вересня у селі Вільне провели в останню путь Захисника України Руслана Аношенка
Прощання пройшло з усіма військовими почестями. У тиші лунали скорботні мелодії духового оркестру, звучав Національний Гімн України, почесна варта віддала шану Героєві прощальними пострілами.
Руслан Аношенко народився у Вільному 6 липня 1981 року. Зростав у люблячій родині, вирізнявся добротою, щирістю й прагненням до знань. Ще зі шкільних років проявляв силу волі й характер, захоплювався спортом, здобував перемоги в легкій атлетиці. Після закінчення університету працював на різних роботах, був працьовитим і відповідальним.
Під час повномасштабного вторгнення росії добровольцем став до лав українського війська. Пройшов навчання, став командиром бойової машини, а пізніше – стрільцем у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького. Мужньо ніс службу на Донеччині, боронив рідну землю від ворога.
Та підступна важка хвороба змусила його залишити фронт. Проте і в цивільному житті він не здавався, продовжував боротьбу – цього разу за власне життя. На жаль, 15 вересня 2025 року його серце зупинилося у рідному Вільному.
У Руслана Аношенка залишилась мама, син і брат.
Попрощатися із Захисником прийшли рідні, друзі, побратими, земляки. Всі схилили голови у спільній молитві, шануючи світлу і добру людину, мужнього захисника України, життєва свіча якого згасла надто рано…
Світла пам'ять про Руслана Аношенка назавжди залишиться у серцях рідних і земляків. Вічна шана і слава Герою!
