6 березня у Шабалинові відкрили меморіальні дошки на вшанування пам’яті про Героїв-земляків
Меморіальні дошки присвячені односельцям, які наближали Перемогу – Івану СУХАЦЬКОМУ, Василю ЛУЗАНУ і Руслану ЄФІМЕНКУ.
Дошки встановили на фасаді школи – поряд із дошками Героям із Шабалинова Олегу Дожуку, Ігорю Довгому і Владиславу Донцю.
У церемонії відкриття взяли участь рідні та близькі захисників, учні та вчителі, жителі села.
Про життя і бойовий шлях воїнів-земляків розповіли директор школи Юлія Дубатовк, заступник директора з виховної роботи Юрій Папка, педагог-організатор Ніна Папка.
Після цього почесне право відкрити пам’ятну дошку Івану Сухацькому надали мамі Наталії Михайлівні та батьку Олександру Петровичу; дошку Василю Лузану – хрещениці Лесі Трусенко та куму Анатолію Ілляшенку; дошку Руслану Єфіменку – сестрі Людмилі Омелечко з чоловіком Олександром.
Щирі слова найближчим, найдорожчим людям присвятили мама Івана Сухацького і сестра Руслана Єфіменка.
Під час виступу голова громади Володимир Куніцин звернувся до всіх присутніх із закликом до єдності та шани до тих, хто виборює наше вільне майбутнє, і виборював, на жаль, ціною життя.
Присутні хвилиною мовчання вшанували полеглих земляків та усіх, хто загинув під час рашистського вторгнення в Україну, і поклали квіти до меморіальних дошок. Учні піднесли засвічені лампадки.
Допоки ми живі – житиме пам’ять про наших захисників. Вшанування їхньої пам’яті – це наш святий обов’язок, це наша шана Героям.
Сухацький Іван Олександрович народився 6 липня 2004 року. У 2019 році Іван Сухацький після закінчення 9 класів Шабалинівської школи вступив до Сосницького професійного аграрного ліцею та здобув спеціальність тракториста-машиніста, слюсаря-водія. А з початком повномасштабного вторгнення рф, у 18-річному віці, став добровольцем на захист держави. Спочатку проходив військову службу у піхоті, потім навчився керувати безпілотними літальними апаратами. За успішне виконання бойових завдань нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест». Життя захисника обірвалося 28 серпня 2024 року внаслідок атаки ворожого дрону.
Лузан Василь Михайлович народився 31 серпня 1973 року. Закінчив місцеву школу та пішов працювати до КСП «Перемога». У грудні 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Займався спорудженням фортифікаційних споруд на Донецькому напрямку. 18 вересня 2024 року помер у військовому госпіталі м. Дніпро внаслідок важкої хвороби серця.
Єфіменко Руслан Петрович народився 26 квітня 1980 року. Закінчив школу, працював у рідному селі. У 2007-му році став до лав захисників України, служив за контрактом. Учасник АТО. Служив на посаді командира інженерно-саперного відділення танкової бригади. Визволяв Чернігівщину, стримував наступ на Запорізькому, Донецькому, Харківському напрямках. Нагороджений нагрудним знаком «Гвардія України» та відзнакою Президента України, медалями «За мужність та відвагу», «За захист України», «За оборону рідної держави», «Учасник бойових дій», іншими відзнаками. Загинув 8 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання.
