Комісія з питань унормування назв географічних об’єктів, об’єктів топоніміки населених пунктів Коропської селищної ради розпочинає збір пропозицій щодо нових назв вулиць та провулків смт Короп, які підлягають перейменуванню
На основі аналізу існуючих назв, Комісія разом з фахівцями Українського інституту національної пам’яті сформувала та затвердила перелік тих вулиць, які підлягають перейменуванню.
Це такі, що:
- звеличують, увіковічують, пропагують або символізують державу-окупанта — Російську Федерацію або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, міста, дати, події, її діячів, що здійснювали військову агресію проти України та інших суверенних країн;
- не відповідають стандартам української мови та українського правопису.
смт Короп:
вул. Гагаріна
вул. Генерала Панкова
вул. Горького
вул. Жуковського
вул. Лєрмонтова
вул. Піонерська
вул. Толстого
вул. 1-го Травня
вул. 50 років Перемоги
вул. 8-го березня
пров. Горького
пров. Пушкіна
пров. Сєрова
пров. Чехова
пров. Чкалова
пров. Южний
Жителі Коропа можуть подати пропозиції стосовно перейменування вказаних вулиць:
- у паперовому вигляді у селищну раду до чергового
- заповнивши відповідну гугл-форму
Пропозиції можна надати до 22 серпня включно.
Письмові пропозиції можуть бути як від однієї особи, так і колективні.
Після завершення терміну прийому пропозицій, Комісія з питань унормування назв географічних об’єктів, об’єктів топоніміки населених пунктів Коропської селищної ради їх опрацює, та оприлюднить результати.
Перевага надаватиметься пропозиціям тих людей, які проживають на вулицях, що підлягають перейменуванню.
Якщо пропозицій щодо перейменування не надійде, то буде запропонована назва, напрацьована комісією.
Також оприлюднюємо перші пропозиції стосовно перейменування об’єктів топоніміки, надані старостинськими округами:
с. Атюша:
вул. Московська – Батуринська
вул. Першотравнева – Травнева
вул. Чкалова – Миру
с. Билка:
вул. Красна – Медова
вул. Іллінського – Новоселиця
вул. Сельдимірова – Гострівська
с. Будище:
вул. Чкалова – Андрія Полєвика
вул. Гагаріна – Лесі Українки
с. Вільне:
вул. Гагаріна – Центральна
вул. Миколи Боголюбова – Лесі Українки
с. Городище:
вул. Гагаріна – Деснянська
вул. Пісочна – Піщана
с. Жернівка:
вул. Гагаріна – Миру
с. Лубенець:
вул. Ватутіна – Вишнева
с. Оболоння:
вул. Гагаріна – Садова
вул. Ковпака – Калинова
вул. Попудренка – Берегова
вул. Сабурова – Лугова
с. Поліське:
вул. Гагаріна – Зелена
вул. Калініна – Захисників Вітчизни
вул. Лізи Чайкіної – Сонячна
с. Придеснянське:
вул. Чкалова – Анатолія Потієнка
с. Пуста Гребля:
вул. Маліновського – Ягідна
с. Риботин:
вул. Горького – Зелена
вул. Гагаріна – Квіткова
вул. Дворцова – Успішна
вул. Зої Космодем’янської – Центральна
вул. Чапаєва – Дружби
вул. Чкалова – Тиха
пров. Дворцова – пров. Успішний
пров. Гагаріна – пров. Квітковий
с. Рождественське:
вул. Першотравнева – Травнева
пров. Першотравневий – Травневий
У разі виникнення зауважень і пропозицій звертайтеся безпосередньо до старост.
ДОВІДКОВО:
Краєзнавці Коропщини вважають, що доцільно ознайомити жителів із постатями, які залишили вагомий слід в українському суспільно-політичному та громадському житті, в літературі та мистецтві, а саме: Гаврила Васька, Василя Нікітіна, Максима Мосципанова, Миколи Холодного
Васько Гаврило Андрійович
Український живописець, портретист, відомий педагог
Народився 1820 року в місті Короп на Чернігівщині.
1844 року закінчив Петербурзьку академію мистецтв. У 1847-1863 роках працював у Київському університеті Святого Володимира, вчителем рисунку та завідувачем кабінету живопису та класів рисунку. Мистецтвознавці відзначають його як талановитого художника й успішного педагога. Разом з викладацькою роботою він займався комплектуванням та збереженням університетської художньої колекції, багато часу приділяв реставрації творів живопису. Працював художником у приватному музеї Василя Тарновського, для якого створив серію портретів історичних діячів України.
Помер близько 1865 року.
За оцінками мистецтвознавців, художня, педагогічна, музейна, реставраційна діяльність Гаврила Васька відіграла позитивну роль у розвитку української культури.
Нікітін Василь Миколайович
Український поет, журналіст, лауреат журналістської премії імені Василя Блакитного
Народився 16 березня 1948 року на хуторі Борисове Вільненської сільської ради.
У 1966 — 1971 роках навчався на філологічному факультеті Ніжинського педагогічного інституту імені М. Гоголя, де отримав фах учителя української мови й літератури. 1971 року прийшов на роботу кореспондентом до колективу Коропської районної газети «Нові горизонти».
Від 1981 року працював її редактором. Під його керівництвом районка стала однією з кращих в області, а його талант публіциста був відзначений обласною журналістською премією імені Василя Блакитного
У шкільні і особливо в студентські роки яскраво проявився його поетичний талант. Навчаючись в інституті, був активним членом літературної студії, якою керував Д. Наливайко. Автор поетичної збірки «Полиновий сміх» (1992).
В його пам’ять на Коропщині заснована літературно-мистецька премія імені Василя Нікітіна.
Помер 10 жовтня 1991 року.
Мосципанов Максим Климович
Перший український архітектор, городничий Коропа
Народився 1743 року в сім’ї писаря Кролевецької сотні, згодом дослужився до рангу бунчукового товариша.
Мосципанов отримав гарну освіту в Чернігівському колегіумі. Службу почав у канцелярії Малоросійського скарбу військовим канцеляристом, та вона його не дуже вабила, і 1763 року, з дозволу гетьмана Кирила Розумовського, він почав учитися на архітектора. Уже в серпні 1763 року став помічником архітектора, а від 1765 року – самостійним архітектором. Його вчителем був відомий архітектор Андрій Квасов – учень Растреллі.
1773 року оселився в Коропі. У жовтні 1781 року був призначений на посаду городничого Коропа, і посів доволі поважне місце серед українського суспільства Сіверщини.
Його називають автором палацу Рум’янцевих у Качанівці. Побудував там палац, розбив великий парк. У 90-х роках XVIII століття працював над побудовою Троїцької церкви й дзвіниці у Глухові. Мосципанов перебудував у Коропі оборонну споруду, яку ми називаємо Іллінською церквою. Ймовірно він є автором проекту палацу П. Рум’янцева-Задунайського у Вишеньках.
Помер близько 1800 року.
Холодний Микола Костянтинович
Український поет-шістдесятник, літературознавець, публіцист, перекладач.
Народився 31 липня 1939 року на хуторі Стягайлівка (село Карильське)
1953 року закінчив Карильську семирічку.
1961 року закінчив Ромоданівську школу робітничої молоді і вступив на філологічний факультет Київського університету. Познайомився з Іваном Дзюбою, брав участь у роботі клубу творчої молоді «Сучасник».
У вересні 1965 року літературна студія університету «Січ» обрала Холодного головою, а після критичного виступу на обговоренні роману А. Іщука «Вербівчани» його виключили з комсомолу і з п’ятого курсу університету.
Його твори виходили у Самвидаві. 1968 року перевівся до Одеського університету і отримав його диплом.
1972 року за збірку «Крик з могили» він був заарештований, а після звільнення його змусили покинути Київ під нагляд КДБ. Входив до редколегії Львівського самвидавного журналу «Скриня».
Від 1976 року жив у місті Остер Чернігівської області. Його твори виходили у Парижі, Братиславі, Римі, Нью-Йорку.
1989 року створив в Острі осередок Народного Руху України. У березні 1991 року виходить його перша в Україні збірка «Дорога до матері», 1993 року його приймають до Спілки письменників України.
Холодний автор книг: «Крик з могили» (1969), «Сутеніє в душі» (1969), «Я народжений біля підніжжя Везувію», «Про душу в пісні та пісню в душі» (1970) і інших.
Член Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих. 2005 року нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України. Лауреат літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2016, посмертно), премії імені Володимира Сосюри, премії імені Василя Нефеліна, премії «Благовіст», Почесної премії Ватикану.
Помер в середині лютого 2006 року в місті Остер.
