Він віддав життя за нас усіх, за Україну
Люблячий син, чоловік та батько, найдорожчий брат, найкращий кум, друг, побратим, світла, добра, чесна і справедлива, працьовита людина… Як же боляче і гірко, коли біля цих слів стоїть коротке, гостре, і несправедливо жорстоке «був».
Сьогодні ввечері Коропщина – орієнтовно у 20:30 – востаннє зустріне свого земляка, Героя Петра Торшина із Риботина. Він боровся за всіх нас прости російської орди. Але ворог обірвав молоде життя. Нашому земляку навіки залишиться 32...
Петро Торшин народився в Риботині, тут навчався в школі. Вчителі пригадують, що був дисциплінований і старанний, найбільше любив точні науки, був активний у громадському житті, любив працювати руками — допомагав по господарству вдома, залюбки займався столярною справою. Любив рибалити. І футбол. У Риботині часто проводять місцеві турніри, і Петро у складі команди «Болото», тричі ставав чемпіоном. На його рахунку багато вирішальних голів…
Петро Торшин - у верхньому ряду по центру
Після школи вивчився в Глухівському коледжі на механіка-водія. Кілька років працював електриком Нехаївської дільниці експлуатації електромереж. «Відмінний фахівець, золота людина» — такі слова сказав про нього керівник дільниці Сергій Олексенко.
Потім здібний і працьовитий чоловік поїхав у столицю. Здобув вищу освіту, влаштувався в «Укренерго», потім працював провідним інженером у Верховній Раді.
… Після вторгнення російського загарбника на нашу землю, Петро Торшин відправив дружину і маленького 5-річного сина за кордон, а сам став на захист України. Спочатку був призваний до роти охорони, потім — переведений у військову частину.
Про обставини того фатального липневого дня розповів односелець Петра Андрій Козуб. Обидва разом тримали позицію — не давали окупантам взяти село Нижнє Покровське під Бахмутом.
Ворог почав обстріл із мінометів і танків, пішла ворожа піхота, почався ближній контактний бій. Петро Торшин отримав кульове поранення в руку. Були й інші поранені. Евакуація з-під обстрілів була важкою… Наш земляк втратив багато крові, проте все ж вдалося вирватися із небезпеки. Однак справжня біда була попереду... Одна мить — евакуаційний чотиритонний броньований Hummer кинуло, наче іграшковий. Поранені, які їхали всередині, всі опинились зовні, дехто без свідомості…
Все трапилося 18 липня. Цей час життя нашого земляка намагалися врятувати в госпіталі міста Дніпра. Та вчора пообіді, на жаль, серце Петра Торшина зупинилось.
Важка, безповоротна втрата!
Щирі співчуття висловлюємо дружині й маленькому сину захисника, брату Сергію, мамі Людмилі Андріївні, бабусі Наталії Сергіївні, всім близьким і рідним, близьким і друзям полеглого Героя.
Надаємо номер карти для підтримки родини:
5168745109291895
(Торшин Сергій)
Увечері, близько 20:30, зустрічаємо нашого Героя на Коропщині. Кортеж їхатиме зі сторони Карильського, по вулиці Київській і далі на Риботин.
Час зустрічі буде уточнений окремо.
Прощання — завтра, 27 липня, в Риботині.
Вічна Пам’ять і Слава Захиснику!
