Груповий етап футзальної шкільної першості
29 вересня, середа. Груповий етап футзальної шкільної першості. Цікаво – грають господарі.
Вже з вечора дув північний вітер. І що доброго він навіє?
Холод до дрижаків… Тож грали в спорткомплексі. Кілька полін в грубу – і потепліло, на душі стало веселіше.
Особливо – від старання дітей, від їхнього непереборного бажання загнати оту шкіряну кулю у ворота суперника.
Дивлюсь – приїхали Черешеньки. Переживає, весь у грі Валерій Михайлович Корнієнко. Кожен рік в нього забирають дітей-спортсменів – хтось пішов, хтось прийшов… Така специфіка навчального закладу. Та завжди Черешеньки – на високому рівні. І після спаду в них є висоти.
Таких наставників – знаючих, вміючих, фанатичних, готових до чорнової роботи – залишилось мало. І сумно від того, що все гіршим ставатиме учительський фізкультурний фонд. Хіба заманиш талановиту молоду людину у сільську школу? Краще – в Польщу, чи в Місто…
Вчитель фізичного виховання – це так важливо. Від нього залежить спортивна робота і в школі, і в селі… Їм – спортивним працівникам – потрібно квартири давати, заманювати до себе… Тому що спорт це важливо.
Ось стоїть біля сітки Андрій Медведь – вчителює в Карильському. Спеціаліст найвищого класу. Що буде робити, як закриють колись-колись в селі школу? Таких фахових людей не можна відпускати в далечінь!
Кадрове питання – головне.
Дуже багато залежить і від директорів шкіл: мотивація, правильно розподілені години, гуртки - і ще багато-багато чого…
Зайшов у спорткомплекс – і мені просто боляче стало, що не приїхав Шабалинів. Кажуть, захворіла вчителька – таке буває сотні раз, привозять інші вчителі… Бажання – головне. Спорт треба любити кожною клітинкою тіла. Треба горіти ним – тоді будуть успіхи… В Шабалинові більше 100 дітей в школі. І юні футболісти з села напевне також мріяли про перемоги…
Отакі веселі та невеселі роздуми…
До футболу.
Молодша група
Лукнів – Короп 0:3
Черешеньки – Лукнів 2:0
Короп – Черешеньки 2:0
1. Короп – 6
2. Черешеньки – 3
3. Лукнів – 0
Звичайно ж, кращими стали вихованці Олександра Анатолійовича Мисника – коропські школярики. Так бігали, так старались. На трибунах багато глядачів, батьків – хіба ж підведеш? Кращим у переможців був, без сумніву, Арсен Гаврусенко – швидкий, метикуватий. Такі, як він – мрія кожного тренера. Багато вміє і Женя Аношенко… Хороші інші хлопці. Молодці – вся команда!
Черешеньки – стоять по струночці перед матчем - маленькі в великі. Дисципліновані такі:
- Валерію Михайловичу, можна сходжу води поп’ю? – підбігає до тренера якесь дитя.
Дициспліновані, старанні, обігріті любов’ю наставника – хороший він, добрий – і навчені, вмілі як гравці. Кращі – Молочко Нікіта і Денис Зінченко.
Підопічним Ярослава Риженка - лукнівчанам - було важко в такій сильній компанії. Бились до останнього – та не все вийшло.
Старша група
Лукнів – Короп 1:6
Черешеньки – Лукнів 3:2
Короп – Черешеньки 3:0
1. Короп – 6
2. Черешеньки – 3
3. Лукнів – 0
Старша група – це було справжнє шоу. Дівчата з групи черлідингу підтримували всіх – та своїх найбільше, коропчан. Завітала у спорткомплекс на хвильку і Людмила Олександрівна Назаренко – директор школи. Тож підопічні Олександра Мисника не могли програти.
Взагалі, це дивні і цілеспрямовані хлопці. Влітку – коли тренери у відпустках – самі займались. Заявлялись грати у різних турнірах. Пішли в школу, щось додали до підготовки шкільні наставники… І хлопці красені. Грають розумно, грамотно, швидко. Приємно, що є аж дві четвірки майже рівноцінних гравців. Всі хороші. Трішки кращі, можливо, Олег Ложечка та Максим Прохоренко.
В Черешеньок відзначу Ярослава Ремеза, Савелія Гавриленка, Сашка Запорожана.
В Лукнова кращі Женя Босак та Іван Гомечко.
У фінал вийшли Короп та Черешеньки.
Фінали – в жовтні.
Володимир Лучко, начальник відділу сім’ї, молоді та спорту
«Коропщина спортивна»
