Шість медалей виборов коропчанин Олександр Дударєв на Всеукраїнських «Іграх воїнів»
Є нова традиція в громаді – Голова селищної ради вітає героїв спорту. Особисто. Були зустрічі з Сашею Жук, Сергієм Жоваником. А сьогодні до нас завітав Саша Дударєв…
Пам’ятаю його ще підлітком. Родина переїхала з Сум – і батько привів Сашу в спорткомплекс, записав у групу легкоатлетів.
Потім – знову Суми, заняття плаванням, іншими видами спорту. Навчання в педагогічному університеті…
Потім – війна на Сході. Бойові дні та ночі. І мамина радість, коли з телефонної слухавки було чути рідний голос: «Мамо, все добре…»
Та 26-го грудня в дім на вулиці Комунальній – в Коропі – завітало горе…
Страшна рана від кулі ворожого снайпера. Відчай, сльози… А потім – довга боротьба. Спочатку - за життя. Потім – за можливість жити повноцінно. Саша не говорив, майже не ходив – і прогнози були невтішні. 45 днів у госпіталі імені Мєчнікова у Дніпрі, 9 місяців у військовому госпіталі у Львові, реабілітації, санаторії, заняття он лайн…
- Мені було страшно, коли я не бачила Сашу, – розповідає Алла Олександрівна – а приїхала в госпіталь, і все – заспокоїлась. Син живий – це головне, а рана… Вірила – навчимося з цим жити. За ці роки боротьби ми зустріли так багато хороших людей. Найбільше вдячна Андрію Ігнатову – він стільки нам допоміг! Завжди поряд були Олена Шостак, Віка Дроб’язко, Ольга Логвиненко.
У Львові допомагали Наталя Аристова та Оксана Лялька.
В Києві – на змаганнях – поряд були Юра Табірца та Олена Шостак…
Ось, вчора нам допоміг Василь Кравченко… Нам допомагало стільки людей!
…
Саша – на диво медичним світилам – відновив багато функцій організму, які – здавалось – втрачені. Він постійно працює над собою. Уявіть собі – пішком ходив навіть з Коропа в Поліське і назад, хоча одна нога підтримується спеціальним ортезом. Навчився говорити, працювати на комп’ютері… Вчиться повноцінно жити. Трішки злиться від маминої опіки – все хоче робити сам. І в Київ – на Всеукраїнські Ігри воїнів – заборонив їй їхати: «Сам зможу»…
І нам – в кабінеті голови громади – все розповів сам.
… Змагання в Києві проходили урочисто. Учасників вітали Президент країни Володимир Зеленський та мер Києва Віталій Кличко. Саша виборов аж шість медалей: чотири золота в плаванні, одне золото – в греблі на тренажері, і в іншому різновиді греблі – срібло. Це при тому, що Саша працював однією рукою.
Мама і син чекають звістки з Києва – надіються поїхати на міжнародні старти воїнів в Орландо.
Ще Алла Олександрівна сказала, що Саша дуже хоче знайти роботу, бути потрібним… І Володимир Миколайович обіцяв допомогти з працевлаштуванням.
Сфотографувались на пам'ять, потиснули один одному руки. Вручили чемпіону призи від громади…
Ми шукаємо десь далеко героїв, читаємо книжки, дивимось фільми про війну… А Герої тут – поряд. На сусідній вулиці. Після таких поранень люди рідко виживають. А Саша крок за кроком повертається до повноцінного життя. Він трудиться, працює до сьомого поту. І старти в Києві – це можливість зустрітися з бойовими побратимами, відчути мотивацію до життя, до тренувань… Він не падає духом, не жаліється на депресії. Він добре розуміє, яке це щастя – просто жити.
Володимир Лучко, начальник відділу сім’ї, молоді та спорту
«Коропщина спортивна»
