Сергій Руденко: маршал авіації, який обожнював квіти і принципово пішки ходив на роботу
Сьогодні – річниця від дня народження нашого земляка Сергія Гнатовича Руденка (20 жовтня 1904 року – 10 липня 1990 року) − маршала авіації, Героя Радянського Союзу, почесного громадянина селища Короп і міста Чернігів.
Із цієї нагоди коропчани зібралися біля пам’ятника землякові в середмісті Коропа та поклали квіти до підніжжя.
У вшануванні взяла участь невелика делегація працівників селищної ради на чолі із заступником селищного голови Василем Кравченком, голова районної організації ветеранів війни та праці Микола Заболотний, директорка регіонального історико-археологічного музею Тамара Гриценко.
Сергій Руденко народився в Коропі у сім’ї шевця. Рано лишився без батька – чоловік помер від сухот у віці 32 роки, а дружина лишилася одна із трьома дітьми. Хоч жінці було дуже важко, але все ж вона віддала первістка до церковної школи. Пізніше хлопець закінчив двокласне училище.
Із дитинства Сергій тягнувся до знань, намагався пізнати все нове. Тож не дивно, що обрав собі професію авіатора. 1923-го року наш земляк вступив до Київської артилерійської школи або в училище льотчиків − подав заяву, пройшов медкомісію і був зарахований курсантом. Проте з Києвом довелося попрощатися, бо це училище перевели до Ленінграда та перейменували у Військово-теоретичну школу Червоного повітряного флоту. Його Сергій Руденко закінчив 1925-го року, ще через два роки успішно випустився із Качинської військової школи льотчиків. Здібного випускника відправили до військово-повітряної академії імені Жуковського, де він закінчив спочатку командний, потім оперативний факультет, одержав призначення на посаду командира авіабригади.
У роки Другої світової, у битві за Москву, Руденко командував спочатку дивізією, потім був призначений на посаду командира військово-повітряними силами 61-ї армії, заступником командира і командиром Військово-повітряними силами Калінінського фронту.
За вдале керівництво 16-ю повітряною армією у боях під Сталінградом, на Курській дузі, під час звільнення Лівобережної України, в Білорусі, Вісло-Одеській, Берлінській операціях, мужність і героїзм Руденку 1944-го року було присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Через рік йому присвоєне військове звання маршала авіації.
У повоєнні роки наш земляк був першим заступником Головнокомандувача ВПС Збройних Сил СРСР, керував Військово-повітряною академією імені Гагаріна. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР, очолював Всесоюзний штаб з військово-патріотичного виховання молоді.
Сергій Гнатович підтримував зв’язки із малою батьківщиною, зокрема допомагав в увічненні пам'яті Миколи Кибальчича, в діяльності гуртка ракетомоделістів.
Під час сьогоднішньої зустрічі директорка музею Тамара Гриценко навела кілька маловідомих фактів із біографії Сергія Руденка, що розкривають його не як видатного льотчика з низкою нагород, а перш за все − як просту людину. Попри високі звання, славу і широке визнання, він завжди залишався на диво простим. Сміливий і мужній льотчик мав досить несподівану віддушину – квіти. Їх він просто обожнював, і в Москві, де жив, було справжнє квіткове розмаїття. А ще, як і брат, він грав на гітарі. Обіймаючи високі посади, Сергій Гнатович не користувався службовим авто та послугами водія − ходив пішки, аби підтримувати фізичну форму.
На жаль, у часі загубилися факти про те, де саме в Коропі проживав Сергій Руденко. Є свідчення, що на Михайлівці, в іншій же версії йдеться про центральну частину містечка. Зараз у Коропі, ймовірно, не залишилося його рідні чи людей, які б могли уточнити це. Проте деякі спогади його сучасників лишилися… Тамара Гриценко згадала, що один дідусь у Карильському стверджував про те, що він його хрещеник. А інший чоловік розповідав, що його бабуся колись сиділа за однією партою із Сергієм Руденком.
Сергій Гнатович пішов із життя три десятиліття тому у віці 86 років, похований на Новодівичому кладовищі у Москві.
До речі, з нагоди річниці від дня народження нашого земляка Коропський регіональний історико-археологічний музей підготував буклет і тематичне відео, яке поширене на сторінці музею у Facebook.
Сектор інформаційної діяльності, програмного забезпечення
та комунікацій з громадськістю
виконавчого апарату Коропської селищної ради
(використані біографічні дані з буклету, який підготував Коропський регіональний
історико-археологічний музей)
