Зустріч, на яку так чекали, відбулася
На гостини до членів районного творчого клубу «Первоцвіти Коропщини» вчора 1 серпня, завітала відома українська письменниця, голова Чернігівської обласної організації Національної спілки письменників України, авторка численних поетичних збірок, низки прозових творів, Ганна Арсенич-Баран. У читацькій залі Коропської бібліотеки зібралися поціновувачі її творчості, аби ближче познайомитися з цією талановитою жінкою.
Давненько знаю Ганну Василівну і не перестаю нею захоплюватися. Її миле з усмішкою обличчя, добірна українська мова, її харизма приваблюють співрозмовника з перших хвилин зустрічі. Так було і сьогодні. З цікавістю і захопленням слухали учасники зібрання гостю. Розповіла Ганна Василівна про те, як вона, уродженка Івано-Франківщини, переїхала Чернігів і закохалася в це місто, в поліський край.
Познайомила письменниця слухачів зі своєю творчістю. Зокрема, зупинилася на романі «Муська», який не так давно побачив світ і став переможцем обласного конкурсу «Книга року» разом з іншим романом «Радуйся, Невісто неневісная». Жах проймав до кісток, коли слухала розповідь Ганни Василівни про перезахоронення останків жертв енкаведистів. Ось ці враження, отримані нею певного часу, і стали поштовхом до створення роману, який виношувала авторка декілька років. Не буду переповідати зміст, але твір заслуговує, щоб його прочитали. Жіночі долі, образи своїх героїнь, письменниця пропускає крізь призму власного серця, тому вони нікого не залишають байдужими. Фінал роману, як і багато інших творів Ганни Арсенич-Баран, відкритий, віриться, що героїні стане сил, аби відродитися до життя.
Я не могла не відгукнутися на роман «Тиха вулиця вечірнього міста», за який 2006-го року авторка стала лауреатом премії імені М. Коцюбинського. Згадала той час, коли ставали в чергу, щоб прочитати книжку, яку привезла колега з Чернігова. Хоча і творився роман на початку 2000-х, але можна провести певні паралелі між подіями твору і сьогоденням. Для мене цей роман став відкриттям Мазепи. Адже в школі трактували нам цю історичну постать, як зрадника, а письменниця показала гетьмана з іншої сторони: непересічну особистість, яка вболівала за долю України, разом з тим, як звичайну людину, якій притаманні людські почуття.
Письменниця Валентина Михайленко теж поділилась враженням від прочитаних творів авторки. Вона зізналася, що в романі «Тиха вулиця вечірнього міста» знайшла почуття й думки, суголосні власним переживанням. А в «Мусьці» вразили героїні, які попри складні життєві обставини вистояли, не втратили своєї жіночої сутності, витримали надлюдські випробування.
Вражає те, як письменниці вдається помічати окремі деталі в житті, а потім переносити їх у прозу. Часто невеликі за обсягом оповідання, в основі яких, на перший погляд, лежить звичайна життєва подія, наповнені глибоким вагомим змістом, спонукають до роздумів. Оце і є те, що ми називаєм талантом письменника.
Потішила гостя присутніх і читанням власних поезій. Незвичайні за побудовою (авторка завжди в пошуку нових форм вираження поетичних думок), наповнені глибоким змістом, вони нікого не залишили байдужими.
З того, що я читала, з почутого на зустрічі, я стверджую: і вірші, і проза Ганни Арсенич-Баран − дуже актуальні в наш час, такий непростий для України.
По завершенні заходу його учасники мали змогу придбати «Муську» з автографом письменниці, сфотографуватися на згадку, а потім продовжили спілкування з гостею за чаєм.
Загалом, зустріч з письменницею пройшла в теплій дружній атмосфері і залишила в душі приємний слід, задоволення від спілкування. Дякуємо Ганні Василівні за відвідини, зичимо натхнення, нових творчих досягнень, тем та сюжетів. До нових зустрічей!
Любов Борисенко, письменниця, член РТК «Первоцвіти Коропщини»
Фото автора.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
