11 серпня Коропщина провела в останню путь свого земляка, Захисника України, старшого лейтенанта Олександра Володимировича П’ятенка
Цього дня рідна земля прощалася не лише з воїном. Вона прощалася з людиною, яка все своє життя присвятила служінню – людям, правопорядку, своїй родині та Україні.
Заупокійна служба за Олександром Володимировичем відбулася у Свято-Успенському храмі Коропа.
Після богослужіння Короп провів свого Захисника в останню путь. Прощальна процесія пройшла вулицями селища під проникливі мелодії духового оркестру.
Олександр П’ятенко народився 2 грудня 1968 року у селі Бужанка. Пройшов строкову службу, закінчив Чернігівський радіомеханічний технікум, згодом – Національну академію внутрішніх справ України. Багато років працював у правоохоронних органах, пройшовши шлях від рядового працівника до керівних посад. Весь його трудовий шлях був пов’язаний з Коропським райвідділом міліції.
А коли Україна опинилася перед найбільшим випробуванням, Олександр П’ятенко знову став до служби – цього разу зі зброєю в руках, захищаючи свою державу та своїх людей.
Він воював у складі 119-ї окремої бригади територіальної оборони, був командиром взводу. Проходив найгарячіші напрямки фронту, отримував поранення, але повертався до побратимів і продовжував виконувати бойові завдання.
8 серпня 2025 року Олександр Володимирович зник безвісти під час виконання бойового завдання в Серебрянському лісництві на Луганщині. Майже рік його родина жила надією на повернення. Та тепер стало відомо, що того дня він загинув, до останнього залишаючись вірним своєму обов’язку.
11 серпня рідна земля прийняла його навіки.
На Михайлівському кладовищі Олександра П’ятенка поховали з усіма належними військовими почестями. На знак шани пролунали прощальні постріли військового салюту.
Він залишив після себе родину – дружину, двох синів, брата. Залишив друзів, побратимів, колег і земляків, які пам’ятатимуть його таким, яким він був: мужнім, надійним, принциповим, життєлюбним і небайдужим.
Низько схиляємо голови перед пам’яттю Захисника..
Висловлюємо щирі співчуття дружині, синам, брату, рідним і близьким Олександра Володимировича, його друзям, побратимам та всім, хто знав і шанував Героя.
Вічна пам’ять захиснику України! Вічна шана Герою.
