У Будищі відкрили меморіальну дошку полеглому захиснику України Максиму Пасату
Пам’ятний захід приурочили до перших роковин загибелі Героя, що настануть завтра.
У відкритті взяли участь односельці, земляки, друзі, вчителі, вся велика родина Максима Пасата.
Колись він був звичайним учнем, жителем села: зростав, мріяв і будував плани на майбутнє.
Сьогодні ж його ім'я – символ ціни нашої свободи, вічне нагадування про те, якою мужністю виборюється незалежність України.
Коли ворог підло вдерся на нашу землю, Максим Пасат став на захист України. Як стрілець механізованого батальйону він тримав оборону у пекельних боях на Донеччині, в Бахмутському районі. Саме там, під час виконання бойового завдання, він загинув від ворожого поранення 17 червня 2025 року.
Наш захисник був зовсім молодим – йому назавжди залишиться 22 роки. Жахлива, жорстока війна забрала його від нас на самому світанку життя.
Захід розпочався з хвилини мовчання за Героя та всіх захисників України, які віддали життя у боротьбі за вільне майбутнє держави.
Звертаючись до присутніх та рідних полеглого Героя, голова громади Володимир Куніцин підкреслив, що обов’язок кожного – закарбувати в пам’яті подвиг Максима та усвідомити уроки минулого, аби не допускати помилок у майбутньому:
«Ця меморіальна дошка – не просто знак, це нагадування для нас і майбутніх поколінь про ту велику ціну, яку ми заплатили за відстоювання тих цінностей, які ідентифікують нас як націю: нашу історію, мову та віру».
Спогадами про свого учня поділилася класний керівник Максима Пасата Наталія Рожок, і прочитала в його честь авторську поезію.
Право відкрити меморіальну дошку надали найріднішим людям Героя – батьку Володимиру Володимировичу і матері Ользі Валентинівні.
Батько згадав Максима як моторного, непосидючого, неймовірно доброго й люблячого сина, який завжди підтримував родину. Він розповів, що Максим був щирим, відважним і ніколи не залишав друзів у біді – на фронті він під обстрілами врятував пораненого товариша, а командири згадують його як безстрашного бійця. Найважче для батьків – усвідомлювати втрачені мрії сина.
«Ми хотіли б на його весіллі святкувати, хотіли б тримати на руках онуків, але так сталося... Я дуже гордий за свого сина, за його сміливість і прагнення, щоб ми з вами жили у вільній країні. Нехай згадка про Максима живе в наших серцях, доки ми живемо»,
– звернувся батько до громади.
До меморіальної дошки поклали квіти, а діти піднесли засвічені лампадки.
Ця меморіальна дошка – не просто дошка на стіні. Це наше вічне «дякую», це наша пам’ять. Наш обов'язок – зберегти цю пам’ять для наступних поколінь.
Вічна пам'ять Герою!
Пасат Максим Максимович
22.11.2002-17.06.2025
Захисник проживав у селі Будище. Закінчив Оболонську школу. Після школи пройшов строкову службу в армії. Із початком повномасштабного вторгнення рф став до захисту України. Служив стрільцем механізованого відділення механізованого батальйону військової частини. Загинув від ворожого поранення, отриманого на території Бахмутського району Донецької області. Похований у Будищі на сільському кладовищі.
У захисника залишились батьки, брати і сестри
