A A A K K K
для людей із порушенням зору
Коропська громада
Чернігівська область, Новгород-Сіверський район

Історична довідка

Історична довідка

Територія нинішньої Коропської громади – історична частина Чернігово- Сіверщини від князівської доби.

Селище Короп належить до 14 історичних міст Чернігівщини, визначених Кабінетом Міністрів України.

Історичні місця: Древнє село Оболоння, палацовий комплекс графа П. О. Рум’янцева-Задунайського в селі Вишеньки, старе городище села Райгородок, селище міського типу Короп, село Шабалинів (могила (у вигляді корабля) першої російської жінки-хіміка В. Є. Богданівської-Попової).

На території селища знайдені рештки городища доби Київської Русі (Х –ХІІІ ст.), втім назва його не збереглася. За однією з версій – це давньоруське місто Хоробор.

Короп був сотенним містечком Ніжинського полку, тут зосереджувалося виробництво пороху, а за деякими даним − і ядер для генеральної артилерії козацьких військ.

У першій половині XVIII ст. Короп отримав спрощене магдебурзьке право (ратушне).

За адміністративною реформою 1923 року утворений Коропський район Конотопської округи. Короп отримав статус селища міського типу.

Під час Другої Світової війни Коропщина – один із осередків партизанського руху та об`єкт репресій проти місцевого населення окупаційної влади.

У 1963 році в результаті адміністративно-територіальної реформи Коропський та сусідній район ліквідували, а в 1965 році відновили, включивши більшість населених пунктів колишнього Понорницького району.

Коропська територіальна громада  утворена у 2016 році шляхом об’єднання Коропської селищної ради та 16 сільських рад Коропського району. 2020 року до громади доєдналися ще 2 сільські ради.

_______________________________________________________________________________________________

 

Район утворено 1923 року. Археологічні знахідки залишків п’яти жител первісної людини свідчать про поселення, що датуються 20-м тисячоліттям до н.е. Про це свідчать експонати Мезинського археологічного музею, створеного на місці всесвітньо відомої стоянки пізньопалеолітичної людини (близько 15-ти тис.років тому). Коропські землі входили до Чернігівського, а згодом до Новгород-Сіверського князівства. В середині 13 ст. Чернігово-Сіверський край підпав під панування татаро-монголів, а із середини 14 ст. увійшов до складу Литовської держави. З початку 16 ст. він неодноразово переходив то до Польщі, то до Москви. Історичними місцями району вважається древнє село Оболоння, палац графа П.О.Рум’янцева-Задунайського у Вишеньках, побудований ним у 1782-1787 роках з нагоди приїзду імператриці Катерини 2 ( зараз тут навчально-оздоровчий центр УМАКО «Сузір”я»); старе городище села Райгородок; історія села Радичева сягає у глиб віків; село Верба – з гончарами; селище Понорниця – бодарями; «Синій колодязь» з цілющою водою та ін. Районний центр Короп розташований на Лівобережжі Десни, за кілька км. від неі. Нині це селище міського типу, а у 17-18 ст. воно було великим містом з населенням у 1682 році – 5282 чоловіки і відігравало значну роль в українській козацькій державі, що й дало підставу включити його до урядового списку історичних місць України. Археологічні знахідки переконливо свідчать, що Короп – місто до татарське.

На околицях Коропа знайдені славянські поселення (2-5 ст.), городище і курганний могильник періоду Київської Русі. Вчені вважають, що це – залишки давньоруського міста Хоробор, яке згадується в Іпатійовському літопису під 1153,1159 і 1234 рр. Він входив до Новгород-Сіверського, а після навали орд Батия – Брянського повітового князівства.

З другої половини 14 ст. до кінця 15 ст. Хоробор знаходився під владою Великого князівства Литовського. В результаті російсько-литовської війни 1500-1503 рр. Хоробор відійшов до Росіі. В середині 16 ст. в Хороборі нараховувалось 100 дворів. В кінці 16 на початку 17 ст. населений пункт отримав назву Короп. За Деулінським перемир’ям 1618 року Короп підпав під владу шляхетської Польщі. В літку 1648 року він був звільнений від польсько-шляхетського гніту.

В адміністративному відношенні Коропська сотня належала до складу Ніжинського полку. В історіографії не склалось єдиної думки про час утворення сотні. Офіційні довідкові видання вказують 1659 рік як рік заснування сотні. Я.Дашкович та І.Ситий вважають, що сотня заснована у 1654 році. Однак ці дві дати не мають під собою достатнього обґрунтування. Напевно, датою заснування Коропської сотні слід вважати 1658 рік, оскільки у роботах В.Кривошеї під цією датою згадується перший коропський сотник.

Коропська сотня займала територію, яка у 1635-1648 роках становила окрему волость Новгород-Сіверського повіту Чернігівського воєводства. За даними О.Яблоновського, Коропська волость була розташована на захід від Глухівської і на південь від Новгорода на площі понад 40 квадратних миль на обох берегах Десни та її притоки Реті у нижній її течії. До складу Коропської волості, крім міста Коропа на Десні (вірогідно заснованого на місці городища стародавнього Хоробору), а також міста Рождественного і Карильська, далі, дещо на південь від басейну Накоту - Білка (Білоч ?) у верхів’ях цієї ж річки; Алтинівка - ближче до Сейму; на Десні нижче Коропа - Риботин, Сохачі, на південь від них - Хрестовщина, на схід від Коропа - Добротів. Крім того, згадуються такі населені пункти, як Напень, Студенець, Ботковське, Чудиново, Безобразове, Коренево та інші, назви яких сьогодні вже не зустрічаємо - зовсім загублені або лише перекручені. На лівому березі, йдучи від Коропа вверх по самій Десні, спочатку знаходиться місто чи містечко Райгородок, яке належало Зеленським. Нижче Кролевця, на лівому березі Реті знаходились Обтів та Погорілівка, які належали Вишлям.

Коропська сотня займала частину волості на високому лівому березі Десни. Виникнення поселень сотні належить до дуже раннього часу. Є безперечні відомості про існування поселень вже у XVI столітті, але, здається, існували вони і раніше, оскільки Короп з достовірністю може вважатись дотатарським поселенням. Поселення Коропської сотні до початку XVIII століття не мали приватних власників, бо частина їх була віддана на утримання генеральної артилерії, а частина - належала до числа гетьманських маєтків Батуринської волості. Лише Обтів та Погорілівка вже у XVII столітті належали Забілам. На жаль, невідомо, які саме населені пункти входили до складу сотні на початку її існування.

З часом територія сотні зазнавала змін. У 1672 році до її складу увійшла Рождественська сотня, яка існувала з 1654 року. У цю сотню входили села Карильське, Кроснопілля, Городище, Оболоння (останні два - на правому бурезі Десни) і якесь "Очавулино", з назви якого ми не дізнаємось - яке саме з навколишніх сіл так називалось. До Коропської сотні з цих сіл відійшли Рождественне, Карильське, Краснопілля.

У подальшому територія сотні зазнавала нових змін. На 1729-1730 роки до складу сотні входили місто Короп, села Риботин, Сохачі, Лукнів, Райгородок, Рождественне, Билка, Краснопілля, Бужанка, Жорнівка. У цьому переліку ми вже не знаходимо Карильського. Невідомо, з якої причини пропущені Обтов та Погорілівка.

У переліку 1736 року ми знову знаходимо серед сіл сотні Карильське, Обтов, Погорілівку. Крім того, у списках сіл сотні вперше згадується Царівка. На сердину 50-х років XVIII століття у складі сотні з'являється село Рижки.

Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 років згадує у складі сотні також села Велику Кошелівку, Змітневе, Калачі, Ксендзівку, Купчичі, Нехаївку, Попівку, Робітниче, Шабалинове, хутори біля села Курилівка, в урочищі Крути, хутори Лутавський та Рудні, урочище Лиса Гора. Всі ці населені пункти перебували у складі сотні протягом нетривалого часу. Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779-1781 рр.) не вказує на їх приналежність до Коропської сотні. Також в описі не згадується Бужанка, яка у другій половині XVIII століття відійшла до складу Поноринської сотні.

Центр Коропської сотні - містечко Короп - знаходилось за 70 верств від Глухова, на річці Короп по дорозі на Стародуб. За даними офіційних довідкових видань на початку XVIII століття Короп отримав Магдебурзьке право, а, отже, і герб: на блакитному щиті герба - посрібнений короп, а над ним - золота корона. Однак документів, що підтверджують надання місту Магдебурзького права, не знайдено. Крім того, ознакою міст, які отримали право самоврядування, була наявність магістрату, тоді як міськими справами Коропа керувала ратуша.

Все ж символіка міста, особливо герб та печатка, представляють значний інтерес для дослідників. Геральдичні фігури на гербі відповідають назві міста. Дослідження міських печаток (саме вони є основним джерелом вивчення гербів цього періоду) дозволило зафіксувати в гербі Коропа певні геральдичні елементи.

Серед документів XVII-XVIII століття, що належали родині Забіл, виявлено 26 відбитків міської печатки Коропа. За технікою виконання вони паперово-воскові. Найбільш ранніми серед них є два відбитки печатки 8 листопада 1674 року. Вона восьмикутна і має розміри 26x22 міліметри. На щиті зображений короп, над ним тризуба корона, праворуч і ліворуч від неї - зірки, навколо щита - стилізований рослинний орнамент, над яким знаходяться букви "П" і "М", які розділяє стилізоване зображення квітки. Над щитом знаходиться буква "К". Букви означають - "Печать міста Коропа".

Другим різновидом є печатка від 12 липня 1675 року. Вона кругла, діаметром 31 міліметр. У щиті зображений короп, над ним - тризуба корона, щит увінчений стилізованим зображенням рицарського шолома з трьома пір'їнами. Праворуч та ліворуч шолома розташовані букви "П" і "М", а під щитом - буква "К". Навколо щита зображено стилізований рослинний та геометричний орнамент.

Крім форми печатки змінюється і форма щита, з'являється шолом. За характером засвідчені печаткою документи однакові; це купчі записи та витяги з ратушних книг. Видані вони від імені "уряду меского короповского" -сотника, городового отамана, війта та двох бурмистрів. Обидві печатки рівноправні. Ніякої регламентації щодо вживання тієї чи іншої печатки не було, хоча частіше вживалась восьмикутна.

XVIII століття представлене двома печатками. Перша - відбиток 17 квітня 1717 року. Печатка кругла, діаметром 31 міліметр. На щиті складної форми вміщене зображення коропа під тризубою короною. Верх щита увінчаний зображенням шолома, праворуч і ліворуч від якого знаходяться букви "П" і "М" , а під щитом буква "К". Щит обрамляє рослинний орнамент, більш пишний, ніж на печатках XVII століття. Загалом печатка виконана у стилі бароко.

У книзі Коропського ковальського цеху під 6 квітня 1771 року вміщено новий відбиток печатки. Вона кругла, діаметром 31 міліметр. У щиті складної форми зображений короп під тризубою короною. Щит увінчаний шоломом із трьома пір'їнами страуса. Навколо щита розташований пишний рослинний орнамент. По колу йде надпис "печать ратуши малороссийского города Коропа". Це єдина печатка на червоному сургучі. Вона відрізняється також орієнтацією зображення коропа: риба пливе вправо, в той час, як на інших печатках - вліво.

У 1716 році у Коропі було збудовано кам'яний храм св. Трійці, який був соборним храмом міста. Серед його внутрішнього убранства на увагу заслуговують: дароносиця, Євангеліє львівське 1670 року та інше 1735 року, дві великі старовинні ікони, із яких на кожній зображені три апостоли, та залишок попереднього іконостасу.

Кам'яний храм Вознесіння Господнього освячений у 1764 році. Будівничим цого був отаман генеральної артилерії Петро Юркевич. Тут на увагу заслуговують: місцеві ікони Спасителя і Богоматері, древні та майстерно написані; напрестольних хрест, дар преосвященного Тихона Якубовського, єпископа Суздальського; Євангеліє львівське 1670 року, требник 1646 року, цвітна тріодь 1702 року, інша 1747 року з надписом : "Дана в церковь коропскую Вознесенскую в молитвенное воспоминаніе недостойнаго єпископа Тихона 1765 года, февраля, 8-го дня."; октоїх 1739 року з поміткою: "1765 года куплен и отдан в храм Вознесенія, что в городі Коропі Тихоном, єпископом Суздальским."

За переписом 1767 року до храму належали школа та шпиталь, 3 лавки та двір на базарній площі. Кількість прихожан на 1770 рік : Троїцька церква -176 чоловіків, 200 жінок, Вознесенська - 656 чоловіків, 683 жінки.

На кінець ХVIII століття у Коропі було 7 церков, сотенне правлінняю, 33 партикулярні будівлі, які належали місцевій сотенній старшині, бунчуковим і військовим товаришам, священникам. У Коропі проживало 11 священників, у тому числі протопоп, намісник, 5 дияконів, 14 церковних причетників, відставний майор, генерал-ад'ютант, осавул Генеральної артилерії, полковий хорунжий, возний, 4 сотники, 8 військових товаришів, 8 значкових товаришів (із козаків), 3 сотенні отамани (із виборних козаків), 2 сотенні осавули (із козаків), 10 канцелярських службовців, 7 вдів чиновників, 3 відставні військовослужбовці. У Коропі жило 16 виборних козаків, яким належало 16 дворів із 23 хатами, 240 підпомічників, якім належало 219 дворів із 261 хатою, 542 посполиті Генеральної артилерії (525 дворів і 631 хата), 77 підпомічників (65 дворів і 82 хати).

Коропський район розміщений на північному сході Чернігівської області. За природними особливостями поділяється на дві географічні зони: південну – Чернігівське Полісся /піщана, місцями заболочена рівнина з сосновими і мішаними лісами/ та північну – Новгород-Сіверське Полісся /підвищена, дуже порізана ярами місцевість/. Район межує з Сосницьким, Новгород-Сіверським, Бахмацьким, Борзнянським районами Чернігівської області та Кролевецьким, Конотопським, Шосткинським районами Сумської області. Займає площу 1.3 тис. кв. км. Населення – 28.5 тис. осіб. Відстань від райцентру до обласного центру автомобільними шляхами складає 145 км.

Двом селищним і 25 – ти сільським радам підпорядковано 67 населених пунктів. 
Археологічні знахідки залишків 5 – и жител первісної людини свідчать про поселення в цьому краї, що датуються 20 – м тисячоліттям до н. е. Про це розповідають експонати Мезинського археологічного музею, створеного на місці всесвітньовідомої стоянки пізньо палеолітичної людини.

Коропські землі входили до Чернігівського, а згодом – до Новгород – Сіверського князівств. В середині 13 ст. Чернігово – Сіверський край підпав під панування татаро – монголів, а з середини 14 ст. увійшов до складу Литовської держави. З початку 16 ст. він неодноразово переходив то до Польщі, то до Москви. З 1664 року влада Польщі в нашому краї фактично закінчилась. У 1667 році, за Андрусівським перемир’ям , він остаточно відійшов до Росії.

У Х11- Х111 століттях населені пункти району належали до Коропської сотні Ніжинського полку та Понорницької сотні Чернігівського полку. Після ліквідації полкового адміністративно-територіального устрою Короп у 1782 році став повітовим містечком Новгород-Сіверського намісництва, у 1792 році він увійшов до складу Малоросійської, а в 1892 році – до складу Чернігівської губернії як волосний центр Кролевецького повіту. У 1782 році затверджений герб Коропа, на якому відтворений короп /риба/ на голубому полі і над ним золота корона.

Згідно нового адміністративно-територіального поділу у 1923 році Короп став районним центром Конотопського округу і віднесений до категорії селищ міського типу. Понорниця – селище міського типу, з 1923 по 1963 рік – районний центр.

В кінці серпня 1941 року район був окупований фашистськими військами. На фронтах Великої Вітчизняної війни воювали понад 13тис.жителів обох районів. 4 – 19 вересня 1943 року Коропщина звільнена від німецько-фашистських загарбників.

В післявоєнні роки активно відроджувалось народне господарство: побудований цегельний завод, працювали крохмальні, спиртовий, маслоробний заводи, завод продтоварів, комбінат харчової промисловості. Багато уваги приділялось благоустрою селищ і сіл.

З року в рік збільшувалась кількість продукції, яку випускали підприємства Коропщини. У 50-ті – 80-ті роки працювали: льонозавод (до 1962 року – пенькозавод), промкомбінат, комбікормовий завод, міжколгоспна будівельна організація, цегельні заводи, рай сільгосптехніка, друкарня, завод продтоварів, комбінат харчової промисловості, сир завод, спиртозавод, крохмальний завод, сільгосппідприємства.

Основними видами промислової продукції, яка випускається нині підприємствами району є: масло, твердий сир, молоко оброблене рідке, хлібобулочні вироби, макаронні вироби, безалкогольні напої, спирт, крохмаль, льоноволокно, меблі. Головними партнерами в зовнішній торгівлі промисловців Коропщини є Росія, Білорусь, Литва, Узбекистан, Туреччина, США, Латвія, Італія. Промислові підприємства району постійно беруть участь у ярмарках, виставках, у різних містах України. Серед найбільш ефективних підприємств можна назвати ТОВ «Газбудсервіс» (виробництво металевих конструкцій, газифікаційних труб, різних видів плитки); корпорація «Проун» (виробництво м’яких та корпусних меблів); ДП «Крисківський спиртозавод»; Коропське управління по газопостачанню та газифікації «Коропгаз»; ВАТ «Коропське автопідприємство 17441»; «Коропський льонозавод»; Коропський цех електрозв’язку; ПП «Послуга-сервіс»; філія «Коропський райавтодор».

Сільське господарство району спеціалізується на вирощуванні зернових культур, картоплі та льону, виробництві продуктів тваринництва. Всього сільгоспвиробництвом займається 41 підприємство: 31- приватної форми власності, 10 – фермерських.

Історичними місцями району вважаються: Мезинська стоянка первісної людини, древнє село Оболоння, палацовий комплекс графа П. О. Рум’янцева – Задунайського в с. Вишеньки, Рихлівський Свято – Миколаївський монастир, с. Радичів ( на думку деяких істориків, засноване на місці древнього міста ), старе городище с. Райгородок, смт. Короп, селище Понорниця (відоме династіями гончарів та цілющим «синім колодязем»), с. Шабалинів ( знаходиться могила у вигляді корабля першої російської жінки – хіміка В. Є. Богданівської – Попової).

Селище міського типу, центр Коропського району, центр селищної Ради. Включає в себе один населений пункт, розташоване за чотири кілометри від ріки Десни.

Перша згадка про Короп в історичних джерелах відноситься до 1638 року. Але думки істориків щодо часу заснування міста мають кілька варіантів. Так, Надєждін і Поводін вважають Короп дотатарським містом і ідентифікують його з літописним Хоробором. Про це свідчать археологічні знахідки. На околицях Коропа знайдені слов’янські поселення ( ІІ - V), городище і курганний могильник періоду Київської Русі. Деякі вчені вважають що це і є залишки давньоруського міста Хоробора, яке згадується в Іпатіївському літопису під 1153, 1159 і 1234 роками (хоча останнім часом історики піддають сумніву цю гіпотезу). Воно входило до Новгород-Сіверського, а після навали орд Батия – до Брянського удільного князівства. З другої половини XІV до кінця XІV століття Хоробор знаходився під владою Великого князівства Литовського. В результаті російсько-литовської війни 1500-1503 років відійшов до Росії. В середині ХVІ столітті в місті нараховувалось 100 дворів. В кінці XVІ на початку XVІІ ст. населений пункт отримав назву Короп.

Є гіпотеза, що Короп заснований в середині ХУ століття. Сучасні історики схиляються до думки, що місто було засноване в першій половині ХУІІ століття.

За Деулінським перемир’ям 1618 року Короп підпав під владу шляхетської Польщі, від якої був звільнений у 1648 році.

У XVІІ- XVІІІ ст. Короп був великим містом з населенням 5282 чоловіки.

В часи козацької держави місто відігравало значну роль в суспільно-політичному житті України, що і дало підставу включити його до урядового списку історичних місць України. Було сотенним містечком Ніжинського полку, користувалось магдебурзьким правом, тут було зосереджено виробництво пороху, а за деякими даним і ядер, для генеральної артилерії козацьких військ.

Коропська сотня разом з кількома іншими мала особливий статус і підпорядковувалась безпосередньо гетьманові. В ті складні часи протиборства Москви і Польщі за Україну, в період визвольної боротьби українського народу, Короп, як козацьке місто – фортеця, неодноразово спустошувався. 1659 року за підтримку гетьмана Виговського, який у 1658 році уклав союзницький договір із Польщею, місто було дощенту спалене і пограбоване московськими військами під командуванням Трубецького.

На початку XVІІІ ст. в роки Північної війни Короп та навколишні села знаходилися в центрі бурхливих історичних подій. У Коропі перебув ніч з 24 на 25 жовтня 1708 року гетьман Іван Мазепа, що йшов з частиною свого війська на з’єднання з Карлом XІІ. Через Короп Мазепа вів шведів на Батурин.

Статус міста-фортеці обумовив розвиток таких ремесел як: ковальське, лимарське, шкіряне, шапочне, ткацьке, гончарне. 1781 року у Коропі проживали 192 майстри. Крім того, тут були розвинуті мукомольний та миловаренний промисли. Короп був одним із найбільших центрів шкіряного виробництва на Чернігівщині. Мешканці міста відгодовували також свиней та торгували ними далеко за межами краю. У великій кількості вироблявся посуд, черепиця та дуже гарні й міцні полив`яні розписні кахлі.

Одним з найрозвиненіших видів діяльності мешканців Коропа в ті часи була торгівля. У кінці XVІІІ ст. у Коропі було 119 купців.

Із знищенням української козацької республіки та перетворенням України на складову частину Росії в кінці XVІІІ- на початку XІX ст. Короп втрачає своє суспільно-політичне значення. У 1781 році стає повітовим містом Новгород-Сіверського намісництва, а 1796 року – заштатним містом Кролевецького повіту Чернігівської губернії, центром волості, до якої входило сім сіл.

Є відомості про активну участь мешканців міста у війні 1812 року. Вони воювали в лавах третього козацького полку, що був сформований у Коропі. 135 коропчан вступили до народного ополчення.

У першій половині XІX ст. місто все більше включалось у капіталістичні відносини. Так, уже в середині XІX ст. у Коропі було 80 крамниць, 9 заїздів, щороку відбувалося 3 ярмарки, двічі на тиждень – базари. Виникли перші промислові підприємства: клеєварний, 3 шкіряні, 3 цегляні, 6 миловарних, воскобійні та інші заводи.

Мешканці Коропа займалися й сільським господарством. Крім зернових тут вирощували овочі, картоплю, розводили велику рогату худобу, овець, коней, відгодовували до 2000 свиней щорічно.

Найбільш поширеним ремеслом після реформи 1861 року у Коропі було шевство. Загалом майстрів у місті налічувалось 268, 205 підмайстрів та 92 учні. Вони працювали у 8 цехах: шевському, ткацькому, кравецькому, шапковому, м’ясному, ковальському, гончарному та столярному.

У 1859 році у місті було відкрито лікарню, де мешканцям надавали допомогу лікар і фельдшер, двокласне парафіяльне училище, приватну жіночу школу.

На кінець ХІХ ст. Короп залишався одним із найбільших міст губернії. За переписом 1897 року в ньому налічувалось 1455 дворів і 6270 мешканців (у Чернігові 27 тис., в Новгороді-Сіверському – 9, Козельці – 5, Городні - 4).

В кінці ХІХ століття у Коропі було дев’ять церков. Іллінська церква-фортеця збереглась до наших днів і є єдиною такою пам’яткою на лівобережній Україні. Сьогодні у Коропі діють Вознесенська (побудована в 1764 році) та Успенська (кінець ХІХ століття) церкви. У приміщенні Феодосіївської церкви розміщені експозиції історико-археологічного музею.

Коропчани брали активну участь у революційних подіях початку ХХ ст. У грудні 1917 року в місті була встановлена радянська влада. Згідно нового адміністративно-територіального поділу, Короп у 1923 році став районним центром.

З початком Великої Вітчизняної війни мешканці Коропа стали на захист Вітчизни. Сотні коропчан влилися в лави Червоної армії. Населення міста брало активну участь в будівництві оборонних споруд на лівому березі Десни поблизу станції Доч. Багато вступило у винищувальний батальйон та народне ополчення. В урочищі Рихли була закладена продовольча база для партизан. 28 серпня 1941 року фашисти окупували селище. За роки окупації вони розстріляли 198 жителів, 69 юнаків та дівчат відправили в Німеччину на каторжні роботи. На фронтах Великої Вітчизняної війни билися з ворогом 1306 мешканців Коропа, з них 1268 за бойові подвиги удостоєні урядових нагород. 4 вересня 1943 року підрозділи 322-ої стрілецької дивізії під командуванням П. Лащенка звільнили Короп від ворога. На честь земляків що віддали життя за звільнення Батьківщини, у селищі споруджено пам’ятник-меморіал «Скорботна Мати».

Нині Короп – невелике селище з населенням 5586 чоловік. Тут працює загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, центральна  лікарня, будинок культури, Публічна бібліотека,  центр дитячої та юнацької творчості, мистецька школа, дитячо-юнацька спортивна школа, культурно-спортивний комплекс "Аполлон". При будинку культури працюють два колективи, що мають звання народних: хоровий колектив «Калиновий цвіт» (керівники заслужений працівник культури України О.М.Шумейко та Л.А.Ткаченко) і духовий оркестр (керівник Валерій Фока).

Уродженцями Коропа є: гетьман Лівобережної України Д.Многогрішний (1668-1672) та його брат Чернігівський полковник В.Многогрішний, геніальний винахідник М.І.Кибальчич (1853-1881), видатні художники ХУІІІ-ХІХ століть К.І.Головачівський (1735-1823), Г.А.Васько (1820-1865), І.А.Васьков (1814-рік смерті невідомий), архітектор М.А.Мосцепанов, майстер художньої кераміки П.А.Дубинський (1888-1938), герой Радянського Союзу маршал авіації С.Г.Руденко, Г.П.Вовк (народився у 1924 році) – письменник, В.М.Макієнко (1924) – художник, В.М.Михайленко (1953) – поетеса і прозаїк, А.В.Сарапін (1925) - художник. Із 70-х років ХІХ ст. у Коропі проживав рідний брат письменниці Марка Вовчка Д.О.Вілінський, який і похований в Коропі – займався літературною діяльністю. Проживає М.Д.Білоус, відмінник народної освіти, поет і прозаїк (1939 на Івано-Франківщині).

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь